Псалом був написаний Давидом під час переслідувань Саулом перед помазанням у царя Ізраїля пророком Самуїлом.
Це був неймовірно важкий період життя Давида, коли всі відвернулися і кинули його. Головна думка, серцевина псалма – це прославлення Творця, Який захищає та захищає від бід усіх віруючих у Нього.
«Господь – світло моє та спасіння моє: кого мені боятися? Господь – міцність життя мого: кого мені боятися? (Пс. 26:1). Стати Господом Своїм – ось наша одвічна мета. Це означає покласти всю надію на Нього, черпати сили виключно в Його силі та любові, бути вірним і відданим Йому до кінця, і Він віддасть сторицею.
«Якщо наступатимуть на мене лиходії, супротивники і мої вороги, щоб пожерти мою плоть, то вони самі спотикаються і впадуть. Якщо проти мене полкнеться, не злякається моє серце; якщо повстане на мене війна, і тоді сподіватимусь» (Пс. 26:2, 3). Якщо ми радіємо спілкуванню з Богом, як рослини сонцю, якщо ми блаженствуємо, коли Він поруч, і прагнемо до Нього більше, ніж до будь-якої іншої істоти, то це вірна ознака того, що ми є тими, кого Він захищає як Своїх. «Одного просив я у Господа, того тільки шукаю, щоб перебувати мені в домі Господньому за всі дні мого життя, споглядати красу Господню і відвідувати храм Його…» (Пс. 26:4).
Випробування рятівні. Вони змінюють людину та її життя. У міру згущення мороку яскравіше відрізняється рятівне світло. «Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю, помилуй мене і прислухайся до мене. Серце моє говорить від Тебе: шукайте обличчя Мого; і я шукатиму лиця Твого, Господи. Не сховай від мене обличчя Твого; не відкинь у гніві раба Твого. Ти був моїм помічником; не відкинь мене і не залиши мене, Боже, Спаситель мій! (Пс. 26:7-9).
Псалми – це цілюща волога, що зміцнює їжу душі, вони необхідні нам, як необхідні мандрівнику вода і їжа, що підкріплює сили. Псалми – наш заповіт з Богом, заповіт нашої з Ним єдності. Якщо ми з Господом, нам нічого не повинно бути страшно, Він захистить, зміцнить і втішить нас. Бог – наша єдина опора, фортеця та прапор.