Середньостатистичний українець на запитання, які гетьманські столиці він міг би назвати, в першу чергу згадує (якщо взагалі, звичайно, згадує) Чигирин або Батурин, в другу – Батурин або Чигирин. Якщо натякнути, що були ще столиці – можуть назвати Переяслав-Хмельницкий, який, звичайно, столицею і зовсім не був. Глухів же згадується вкрай рідко. Перевірено. Хоча він, із населенням більше 35 тис., набагато більший і за Батурин (трохи більше 3 тис.), і за Чигирин (10,6 тис.). Про Глухів можуть не згадати не тільки як про столицю, а й взагалі як про населений пункт, що, в принципі, логічно. У таких випадках зазвичай зображується посилена зосередженість на обличчі, морщиться лоб і здвигаються брови. Як, пробачте? Глухів? Чи правильно я почув? Що за Глухів? Дивна для столиці назва. Невідповідна. Швидше асоціюється із глухоманню і провінційністю, ніж із центром будь-чого.

Найстаріша споруда Глухова – Миколаївська церква (1695 р) та центральний майдан, де обирали останніх гетьманів