Свято-Троїцький Чигиринський монастир

монастир чигирин
Свято-Троїцький Чигиринський монастир розташований в м.Чигирин Черкаської області. Перші згадки про нього датуються 1542 роком. Про це свідчить заставна плита 1542, знайдена в 1925 році під престолом Свято-Троїцького храму. На ній було написано, що засновником церкви є Дмитро Байда Вишневецький.
Князь Дмитро Іванович (у фольклорі названий Байда), православний шляхтич, магнат, був одним з перших організаторів козацьких військ. На свої кошти він заснував першу фортецю на Малій Хортиці. Монастир же був побудований на околиці міста, поза кріпаків і міських стін. Із заходу до нього підходили сипучі піски, а з трьох інших боків оточували непрохідні болота. Однак є відомості, що місце заснування монастиря було вказано явленої іконою Божої Матері Одигітрія.

При Богдані Хмельницькому Троїцький монастир благоденствував. Обитель стала однією з найбільш упорядкованих і процвітаючих на Україні.

У 1654 році монастир відвідав знаменитий святитель Христовий Патріарх Константинопольський Афанасій III Пателларій. Про перебування свт. Афанасія в Чигиринському монастирі відомо, що він особливо любив молитися перед чудотворною Смоленської іконою Божої Матері Одигітрія. За його молитві навіть жаби, що живуть у навколишніх болотах і докучали молитвенику своїм «співом», на століття втратили свій голос, що відзначалося монахами і через 250 років.
З 1658 по 1675 Чигиринський монастир став місцем перебування двох Київських митрополитів: Діонісія Балабана та Йосипа Нелюбовича-Тукальський.

Монастир став жіночим в 1735 році, коли число вдів і наречених, які втратили своїх чоловіків у війнах, багаторазово перевищила число чоловічої братії, яка не в силах була впоратися зі зміцненням піщаних заболочених грунтів монастиря. Монахиня Парфенія, яка написала нарис про монастир, виданий у Києві в 1893 році, свідчить: «… всі здорові мешканки монастиря, після вечірнього богослужіння, переносять на своїх плечах маси піску з піднесених місць у монастирі для засипки улоговин і лагодження гребель …»

На картині Т.Г.Шевченка «Чигиринський дівочий монастир» 1845 на передньому плані зображені келії і звичайне для України народне житло в оточенні могутніх осокорів і садів. На задньому плані видно два храми (Свято-Троїцький і Преображення Господнього), а також дзвіниця, побудовані в середині XVIII і початку XIX ст.
Монастир пережив уніатське захоплення, коли ігуменею монастира поставили «прегірку п’яницю уніатку Ястрембську, св’ящеником – попа уніата Яна». Черниці ухилилися від спокушання в уніатство, покинувши обитель. Після вигнання уніатів, черниці знайшли монастир «цілком спустошеним, келії зруйновані і все майно було розграбоване». Чотирі рази за свою історію монастир знищувався дощенту. На початку 1923 року при обителі створили дитячу трудову колонію імені Г.Ф.Гринько. 18 серпня 1923 Київський губліквідком прийняв рішення про закриття Чигиринського Свято-Троїцького монастиря, оскільки «на території, де є дитячий будинок, неприпустимо сусідство монастиря. Частина насельниць на чолі з матінкою ігуменею Рафаїлою (Раїса Василівна Тертацька) знайшли притулок у будинку однієї богобоязливої ​​сім’ї. Там відбувалися служби. Багато сучасників дивилися на цей будинок з ненавистю.

Вночі 26 серпня 1926, в день свв. Мефодія і Кирила, чигиринський юродивий Варфолмей хвилювався, стукав у вікно: «Матушка Рафаїла, тікай​​! Через півгодини – тобі смерть!» Відповіла ігуменя:« На все воля Божа. Я сестер не залишу ».

«…в будинок увірвалася група активістів місцевої організації «Безбожник» на чолі з її керівником чекістом Іваном Леонтійовичем Саламащенко <моторошна буде його смерть>. Шестеро п’яних мужиків нагло схопили настоятельку, вивели її на вулицю, прив’язали до груші, обклали сіном, а потім підпалили, вимагаючи, щоб вона зняла з грудей хрест і віддала їм заховане нею раніше церковне майно… Мати Елпідіфора (похилого віку, колишня монастирська скарбниця. – О.С.) узяла в руки ікону Божої Матері «Неопалима купина», та всі сестри безбоязно увійшли у двір. Вони впали на коліна … несподівано вибухнув сильний грім, блиснула блискавка, і почався сильний дощ. Вогняне полум’я, ледь встигнувши розгорітися, згасло. Тоді озлоблені мучителі поклали матінку на віз і, зв’язавши її, повезли в стару бійню, де 49-річної ігумені влаштували звірячий самосуд. Спочатку гвалтівники поглумилися над Христовою нареченою, а потім в сатанинської злобі, несамовито над нею знущалися. Вони жорстоко били її прикладом по голові, обірвали їй волосся, вибили жердину верхніх зубів, вирвали нижню щелепу. Безбожники перебили матінці ребра, верхню ліву гомілку і розчавили в однакових місцях нижні гомілки обіїх ніг (ймовірно, переїхали їх підводою.) Сповідниця хрестилася, – і богоненавидники переламали їй праву руку. А наостанок по-звірячому кололи страждальницю багнетами і закопали в землю – ще живою …» Одна з послушниць монастира «відкопала понівечене і закривавлене тіло мучениці. Матушка ще недовго дихала …»
Матушка Рафаила

Її таємно поховали на Казанському кладовищі – у «циганському кутку», поставивши над могилкою маленький хрест. Багато років за цим особливим похованням доглядала черниця Маргарита (Марія Устимівна Нагірна була свідком мученицької кончини ігумені Рафаїли, вона відрила її ще живою,і вона ж була свідком моторошної і нерозкаянної смерті чекіста Саламащенко). З 1999 року за могилою, з благословення священика, стала доглядати черниця матушка Катерина (Валентина Василівна Калашник), нинішня ігуменя Свято-Троїцької обителі, яка біля труни мучениці отримала зцілення і духовне зміцнення.

У 1929р у стінах Чигиринського монастиря була створена комуна ім. 12-го з’їзду Рад Шевченківщини. Згодом комуна переросла в колгосп ім.Леніна. Колгоспники, розширюючи своє виробництво,встановили у Свято-Троїцькому храмі маслоробню.

Навесні 1932 активісти і комсомольці міста а також села Вітове почали трактором руйнувати храми монастиря, за допомогою канатів звалювали хрести з куполів церков, розривали дерев’яні стіни теплої, а потім і літньої церков. Вже у вересні 1933 р на місці Троїцької церкви залишився один фундамент, а від церкви Преображення Господнього – лише місце, де вона височіла.

До 1956р від обителі збереглося 16 монастирських корпусів, поза огорожі – будинок священнослужителя. У 1973 році за рішенням міської ради корпусу колишньої обителі були віддані під квартири місцевому населенню.

Нова влада також допомогла руйнуванню монастира, шукаючи нові скарби. На дзвіниці виявили навіть невідомо кому належне майно – дорогоцінні предмети, золото, килими, тканини, що мають велику історичну цінність.

Вся територія навколо храмів, навколо монастира – некропіль, тут лежать кістки величезного числа козаків, ченців, черниць, мирян … У 1972 році монастирський некропіль розрили, перетворивши його в піщаний кар’єр. «З останками поховань чигиринці (від малого до стара) поводились блюзнірськи: кістками кидалися, черепами грали у футбол чи натикали їх на палиці і з іронічними насмішками возили по місту. Особливо дісталося малорозклавшимся останкам. Старожили розповідали, що в процесі руйнування іноді витягували з могил практично повністю збережені тіла і облачення». Пісок з кар’єру вирішили використовувати для відсипки дороги до електростанції, яку так і не побудували.

У 2003 році в місто повернулася чудотворна заступниця Чигирина – ікона Божої Матері Одигітрія.

12 грудня 2006 архієпископ Черкаський і Канівський Софроній у співслужінні численного духовенства єпархії звершив Божественну літургію у храмі на честь Казанської ікони Божої Матері Чигирина. Після Літургії відбувся хресний хід з мощами місцевошанованої прмц.Рафаїли (Тартацької).

Мощі святой Рафатли

10 липня 2009 Священний Синод Української Православної Церкви благословив для місцевого прославлення та шанування ігуменю Рафаїлу (Тертацьку).

Слава про дива, скоєні за молитвами до преподобномучениці, розходиться по всьому православному світу. Відомі випадки зцілення від наркоманії, від головного і зубного болю, різних травм голови, рук і ніг, по молитвам до матінки люди знаходять роботу і житло, застцпництво матінки водіям, подорожуючим, жебракам … преподобномучениці ігумені Рафаїлі треба молитися в першу чергу тому, хто падає під тягарем свого Хреста. Молитися про те, щоб донести навіть найважчий Хрест – до кінця.
В даний час в Свято-Троїцькому монастирі розташовуються межі в честь Преображення Господнього, свт. Миколи Чудотворця, свт. Митрофана Воронезького.

В обителі знаходяться святі джерела: Святої Трійці, вмц.Марини, вмц.Варвари, мч.Іоанна Воїна, сщмч.Кипріяна і мц.Іустіни, прмц.Рафаїли ігумені Чигиринської.

Адреса: Україна, 20901, Черкаська обл., М.Чигирин, вул.Короленка, 47.
Тел.: + 38 097 297 98 47; + 38 04730 270 63

література:
Преподобномучениця Рафаїла, ігуменя Чигиринська. Житіє. Служба. Історія Свято-Троїцького Чигиринського монастира. Житіє блаженного Варфоломія Чигиринського »/ Автори-упорядники: архімандрит Філарет (Звєрєв), Тетяна Черкасець, – г. Чигирин, 2009.

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук