Старовинна пісня про Байду

imagesВ Цареградi на риночку
Та п’є Байда мед-горiлочку;
Ой п’є Байда та не день, не два,
Та й не одну нiчку, та й не годиночку;
Ой п’є Байда та й кивається,
Та на свого джуру поглядається:
“Ой джуро ж мiй молодесенький,
Та чи будеш менi вiрнесенький?”
Цар турецький к ньому присилає,
К собi Байду пiдмовляє:
“Ой ти, Байдо, та славнесенький!
Будь менi лицар та вiрнесенький,
Сватай мою та й царiвночку,
Будеш паном на всю Вкраїночку!”

Скоро Байда теє зачуває,
Турецькому царю так одмовляє:
“Твоя, царю, вiра проклятая,
Твоя царiвночка поганая!”
Ой як крикне цар на свої гайдуки:
“Вiзьмiть Байду добре в руки,
Вiзьмiть Байду, iзв’яжiте,
Та й за гак ребром зачепiте!”
Ой висить Байда та й не день, не два,
Та й не одну нiчку, та й не годиночку.
Ой висить Байда та й гадає,
Та на свого джуру споглядає,
Та на свого джуру молодого
I на свого коня вороного:
“Ой джуро ж мiй молодесенький,
Подай менi лучок та тугесенький,
Подай менi тугий лучок
I стрiлочок цiлий пучок!
Ой бачу я три голубочки –
Хочу я убити для його дочки.
Де я мiрю – там я вцiлю,
Де я важу – там я вражу!”
Ой як стрiлив – да царя вцiлив,
А царицю – прямо в потилицю,
Його доньку – в головоньку.
“Отож тобi, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати, як Байду карати,
Треба було Байді голову ізтяти,
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити,
хлопця собі зголубити!
Тобі,
царю, в сирій землі гнити,
Мені Байді молодому мед-горілку пити.”

 

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук