Ілля Рєпін і його козаки

Ілля Рєпін. Козак (отаман Сірко)

Його часто називають великим російським художником. У Фінляндії він «свій», бо пізній період творчості припав на її територію, відділену від СРСР. Білоруси також пам’ятають і люблять його, доглядаючи дачу Іллі Юхимовича, перетворену в музей. Але не варто забувати, що Рєпін народився в Україні – у місті Чугуїв на Харківщині й присвятив значну частину своїх робіт історичним і побутовим українським реаліям.

Чугуїво і Україну Рєпін вперше покинув у 1863-му, отримавши 100 карбованців – свою частку за розпис церкви у селі Сиротіно Воронезької губернії, 19-річний Ілля вирушив до Петербурга. Через рік він вступає до Імператорської академії мистецтв і стає одним із найкращих її студентів.

Сюди він повернеться ще кілька разів на зовсім недовгий період – у 1867, 1876 та 1877 роках, збираючи матеріали та роблячи замальовки до своїх «українських» робіт. Востаннє Рєпін прибув сюди у 1915-му, захоплений грандіозним проектом – створити в рідному місті «Діловий двір» – вільні художні майстерні. Проект так і не було реалізовано.

Ілля Рєпін. Пейзаж під Чугуївом

Дотепер не міг відповісти Вам, Володимире Васильовичу [Стасов], а в усьому винуваті «Запорожці». Ну й народець же! Де тут писати, голова йде обертом від їхнього гаму та шуму… Ви мене ще підбадьорювати здумали; ще задовго до Вашого листа я зовсім випадково відгорнув полотно і не стерпів, узявся за палітру, і от тижнів зо два з половиною без відпочинку живу з ними, не можу розстатися, веселий народ… Недарма про них Гоголь писав, усе це правда! Чортячий народ!.. Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності і братерства! В усе життя Запорожжя залишилося вільним, нічому не підкорилося…


Задум картини «Запорожці» виник у художника в 1878 році. Але лише через два роки Рєпін вирушив в Україну, щоб знайти потрібні для картини «типи». Він консультувався з етнографом Миколою Костомаровим, який, можливо, допоміг йому в розробці маршруту мандрівки, а також із істориком Дмитром Яворницьким. Півтора місяця художник провів у Качанівці, вивчаючи колекцію козацьких старожитностей, що належала відомому на той час українському колекціонеру Василю Тарновському.

Більше дванадцяти років працював він над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Існує 150 ескізів до неї, причому фахівці вважають, що чимало з цих ескізів є не менш цінними, аніж остаточний канонічний варіант картини. 


Варто коротко згадати ті відомості, що подає нам історія про знаменитий лист запорожців. Близько 1676 року султан Мехмед IV, чия 100-тисячна армія перетворила перед цим на випалену пустелю Поділля, Київщину та Черкащину, надіслав до Запоріжжя листа, де, зокрема, говорилося: «Я, султан Мехмед, брат Сонця і Місяця, онук і намісник божий, державець царств, надзвичайний лицар, ніким незборимий вояка… наказую вам, запорозькі козаки: з доброї волі піддайтеся мені без суперечки і мене вашими наскоками не беріться турбувати!» (Текст листа султана та відповіді козаків подано у версії Миколи Аркаса).

Це були справді страшні погрози. Султан винищив десятки тисяч людей, мав колосальну армію, а Європа звільнилась від страху перед ним лише 1683 року, коли турки були вщент розбиті під Віднем польсько-австрійською армією. Але козаки під проводом Івана Сірка (на картині – в центрі) відповіли безстрашно, глузливо і з гідністю: «Ти – самого Люцифера секретар! (найбільш м’який з епітетів, що ними був «нагороджений Мехмед). Який ти в чорта лицар? Не будеш ти годен синів християнських під собою мати! Твого війська ми не боїмось, землею і водою битимемось із тобою».

У 1891 році відбулася персональна виставка Рєпіна. Центром експозиції були «Запорожці». Картину купив імператор за 35 тисяч – ціну, величезну навіть як на Третьякова.

Ілля Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султану. 1880-1891

Ілля Рєпін. Українка біля тину. 1880

Під час роботи над «Запорожцями» Ілля Рєпін пише ще одну картину тієї ж тематики – «Чорноморська вольниця», присвячену плаванню козаків по Чорному морю під час походів до берегів Турції. Вкрай прискіпливий до деталей, художник спеціально знайшов морський запорізький малиновий прапор (стяг). 

А як веслярі Рєпіну позували російський поет Корній Чуковський, сусід садівник на прізвисько Василь «Щеголёк», «статний чорнобородий красень», художник Микола Струнніков і поет Володимир Маяковський. Своїх персонажів Рєпін чомусь називав «плачучими».


Картина була показана художником на 37-ій пересувній виставці 1908-1909 років. На жаль, реакція глядачів і критиків була неоднозначною, звучали закиди в схожості з картиною Сурікова «Разін». Після виставки Ілля Юхимович повернув картину в свою майстерню, і в 1910 році повністю переписав. Її композиція перемістилася настільки, що картину було важко впізнати.

Його козаки вже перестали гребти, бо художник прибрав весла. Більше того, він поставив на щоглу вітрило, довіривши таким чином своїх запорожців тільки волі вищих сил. Все закрутилося вуличками в круговій композиції, і у героїв картини не залишилося більше особистого вибору.

У 1919 році «Чорноморська вольниця» була продана у Швецію. До порівняно недавнього часу вона перебувала в одному з приватних зібрань Стокгольма, а тепер, після аукціону, потрапила в інші руки, і практично недоступна.

Рєпін у майстерні біля картини Чорноморська вольниця, 1900-ті

Ілля Рєпін. Козак, що спить. 1914

Наприкінці свого життя, у 1928 році, працюючи над картиною «Гопак», Рєпін пише:

Перш за все – я не полишив мистецтва. Усі мої останні думки про нього, і я зізнаюся: працював все, як міг, над іншими картинами… От і тепер уже здається більше півроку я працюю (досить таїтися) над картиною «Гопак», присвяченою пам’яті Модеста Петровича Мусоргського. Так прикро — не вдасться завершити…


Це остання робота на тему запорізької козацької вольниці, яка так захоплювала Рєпіна.

Ілля Рєпін. Гопак. Кінець 1920-х

автор  Тетяна ДУБИНА

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий