Почаївська Ікона Божої Матері завітала до Канева

В супроводженні почаївських монахів, козаків, духовенства, та настоятеля канівського Свято-Успенського Собору отця Георгія (Поштового) ікона Почаївської Божої Матері завітала до Канева.

Віруючі зустрічали Ікону на Соборні площі, після чого розпочалася хресна хода навколо Канева з молитвою за мир в Україні, та зміцнення православної віри в нашій державі. 

Чудотворна ікона Божої Матері, одна з найшанованіших Православною церквою.
Зберігається у Почаївській Лаврі (Почаїв, Крем’янецького району, Тернопільської області).

Ікона написана олійними фарбами у строго візантійському стилі на простій дошці з липи, підбитій знизу (щоб не гнулась) двома дубовими перекладинами. Відображає матір Божу в пояс з Богодитиною на правій руці. Зверху на іконі монограма — «Марія Діва»; з правого боку Спасителя — монограма «Ісус Христос». Також на іконі на клеймах зображені святі: пророк Ілія, мученик Міна, первомученик Стефан, преподобний Авраамій. Знизу — святі жінки: Параскева, Катерина, Ірина-діва.

На списках ікони часто внизу ікони зображується відбиток стопи на скелі, оповитій хмарами — як пам’ять про переказ про явлення Божої Матері на горі Почаївській, де залишився слід її ноги.

У 1866 році для чудотворної ікони виготовлена риза з 2 фунтів чистого 82-ї проби золота і 20 золотників. Для прикрас використано дорогоцінне каміння.

Походження образу не з’ясоване. Ікона написана давнім візантійським письмом, відтак могла бути створена або у Візантії, або в Болгарії.

В 1597 році монастирю її подарувала заможна вдова луцького земського судді Анна Гойська, що володіла Почаєвом у другій половині XVI століття. Вважається, що в 1559 році цю ікону Анні подарував грецький митрополит Неофіт(згодом — константинопольський патріарх) на знак вдячності за сердечний прийом у Почаєві, через який він проїздив, повертаючись із Московії. Відтоді образ став святинею дому Гойської.

Між періодами життя постатей, зображених на іконі, відстань у кілька сотень років. На цій підставі вчені вважають, що оригінал міг бути сімейною іконою митрополита Неофіта, його родовою реліквією.

Переказ повідомляє, що благочестива Анна просила Пресвяту Діву про зцілення сліпого від народження брата Пилипа, сталося диво — він прозрів. Після такого чуда Гойська з хресним ходом переносить її на Почаївську гору для загального поклоніння, щедро наділяє монастир луками, родючими землями.

Однак у 1623 р. онук Анни (за іншими даними — племінник), каштелян белзький Анджей Фірлей (пізніше — сандомирський воєвода, учасник оборони Збаража), за віросповіданням — кальвініст, порушив її заповіт, забравши ікону з монастиря. Проте в 1644 році повернув її назад — якщо вірити переказові, за порадою ігумена Іова Заліза (1551—1651), аби врятувати свою дружину від психічного розладу. Насправді ігумен просто склав скаргу до Люблінського трибуналу, котрий по роках судової тяганини в 1643 році виніс вирок на користь преподобного Іова і зобов’язав каштеляна повернути ікону.

«Богоматері Почаївській» приписують захист монастиря від татарського нападу, який стався на початку серпня 1675 р. Річ у тому, що монастир був погано укріплений, але попри те напад вдалося відбити.

За весь період монастирської хроніки залишили записи про десятки тисяч випадків зцілення, приписуваних іконі Пресвятої Богородиці Почаївської.

Образ Почаївської Божої Матері, яка вважається небесною покровителькою Волині, був дуже популярний по всій Україні. Її залюбки зображали на сімейних іконостасах від Полтавщини до Прикарпаття. Шанується ця ікона в країнах, де православ’я є домінуючою конфесією.

До ікони Божої Матері Почаївської звертаються за зціленням від сліпоти, застарілих хвороб, також за визволенням полонених.

Дні вшанування ікони у православних: 12 квітня, 5 серпня і 21 вересня

В Каневі ця чудотворна святиня перебуватиме до 26 липня до 11:00.

підготував Антон Волошин
фото Олександр Дячук

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук