Іван Сірко – Національний Герой Франції

Іван СіркоЩе за життя  ім`я Івана Сірка було оспіване в думах та піснях, увійшло в легенди, стало символом не тільки запорозького козацтва, а й усього волелюбного духу православного народу. Відомо, що Іван Сірко провів, як мінімум, 65 вдалих походів. Проявив себе в них як видатний військовий діяч. Мав у середовищі запорозького козацтва беззаперечний авторитет.

Тому і не дивно, що вибирався Сірко на виборну посаду кошового отамана з 1661 року по 1673 рік з невеликими перервами. Тобто, в історії Запорозької Січі треба визнати першість за Сірком за кількістю переобрань на найвищий уряд на Січі. Відомо, що у 1644 році посол Франції граф де Брежі за дорученням фактичного правителя країни кардинала Джуліо Мазаріні найняв на французьку службу 2500 козаків. У жовтні 1645 року запорожці, очолювані Богданом Хмельницьким, Іваном Сірком та ще якимсь старшиною Солтенком, були перевезені Балтійським морем з Гданська до Кале. Пізніше вони взяли участь в облозі іспанців у Дюнкерку, причому Сірко командував уже тоді полком. І саме він запропонував, як взяти цю неприступну фортецю з моря і з суші, якою багато років володіли іспанці і яка була ключем від Ла-Маншу.

Він запропонував, всупереч усім законам військової науки ( досвід взяття Кафи, Трапезунда, Синопа став у пригоді!) ніччю, коли темно, підплисти до Дюнкерку з боку моря і увірватися до центральних фортів фортеці Дюнкерк. Так і зробили. І неприступна фортеця впала. Це так вразило кардинала Мазаріні, що він направив у Дюнкерк одного з найкращих художників і скульпторів Франції того часу Калло. І той створив два бюсти Сірка. Один знаходиться в Луврі у Парижі, а інший стоїть на центральній площі в Дюнкерку. Очевидці підтверджують, що у Луврі знаходиться бюст дуже схожий на Сірка: худорляве обличчя, оселедець і обвислі вуса. Ось так несподівано наш Іван Сірко прилучився до військової слави Франції. Ще 35 років після цього Іван Сірко стояв на обороні України – своєї рідної землі. А 11 серпня 1680 року він відійшов за останню межу. Похований був на Чортомлицькій Січі, на старовинному козацькому кладовищі. На жаль, не мав спокою Сірко й після смерті… У 1709 році російські війська штурмом взяли Чортомлицьку Січ і знищили все, що їм потрапило на очі. Сплюндрували і козацьке кладовище. Лише через 25 років, коли козаки повернулися на ці місця, були впорядковані козацькі могили, серед них впорядковано і могилу Сірка. Замість знищеного хреста на могилі Сірка поставили камінь з пам`ятним написом, що зберігся дотепер.могила

Іван Сірко похований на кладовищі у селі Капулівка, у 1680 році. Козацьке кладовище, на якому він був похований, було знищене московськими військами, але через деякий час, коли запорожці знову повернулися на Чортомлик, вони зуміли навести там лад і у такому вигляді воно проіснувало до наших часів. Нова, радянська, влада, не дуже опікувалася цим одним із святих місць нашої української історії. Тим паче, що рукотворне Каховське море почало підбиратися до нього і берег поступово обвалювався, а разом із ним йшли під воду могили запорожців. У свій час працівники сторико-культурного заповідника на острові Хортиця побували на цьому місці і переповідали, що воно було тихим, непомітним кладовищем, поруч плескалось Каховське море, «стягуючи» до себе чергового героя минулих століть.

Але одного разу тут усе змінилося. У 1966 році, коли на запрошення Голови Президії Верховної Ради СРСР М.В.Підгорного з великим офіційним одинадцятиденним візитом приїхав президент Французької республіки Шарль де Голль, то під час перебування він відвідав Москву, Ленінград, Київ, Волгоград та Новосибірськ.Шарль де Голь

Під час перебування у Києві Шарль де Голль несподівано звернувся до керівників республіки:

– Я хотів би побувати на могилі Івана Сірка, національного героя Франції.

Тодішні керівники України, перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест і Голова Ради Міністрів УРСР Володимир Щербицький завмерли від несподіванки, але зробили вигляд радісного задоволення:

– Усе зробимо, Пане Президенте, ось тільки знайдемо вільну шпариночку у Вашому занадто напруженому графіку відвідування.

Після того, як високі гості, бо Шарль де Голль був із своєю дружиною Івонною, відправилися у відведену для них резиденцію, Шелест і Щербицький викликали до себе істориків з Академії Наук та командування Київського військового округу. Історики доповіли, що, дійсно, на Дніпропетровщині, у селі Капулівка, збереглася могила кошового отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка.

Толі високоповажні керівники республіки прийняли рішення:

– Негайно військовикам летіти у Капулівку і навести там марафет.

Військовики спорядили у Капулівку транспортний літак із саперами і спеціалістами по парковому господарству з відповідним інвентарем. І цілу ніч, після прибуття, вони ретельно зводили невеликий, але добре спланований парк, засаджений деревами та декоративними кущами.

Коли прилетів із Києва Шарль де Голль, то він зупинив машину за кілометр від могили і йшов разом із дружиною велично і урочисто, щоб покласти квіти до могили героя України і Франції. А навколо завмер місцевий партапарат, дивуючись, з якого це дива занесло у їхні пенати таких високих гостей.

Коли після закінчення свого візиту у Києві, Шарль де Голль відлітав, то він особисто подякував Шелесту і Щербицькому, що ті допомогли йому побувати на могилі героя. Зрозуміло, що, як відомо, все у бувшому Радянському Союзі, було таємницею і не дивно, що сучасні працівники Нікопольського краєзнавчого музею про це не знають. Але факт залишається фактом.

Врешті-решт могилу Івана Сірка перенесли у небезпечне місце, а на 500-ліття Запорозького козацтва насипали великий курган і на могилі поставили пам`ятник.

Приємно, що до цього, не здогадуючись про це, прилучився і видатний діяч Франції Шарль де Голль.

 

за матеріалами Алли Пелехової та Віталія Шевченко

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук