ІЛЛЯ Муромець: СВЯТИЙ БОГАТИР

Илья МуромецУгодник Божий преподобний Ілля Муромець, на прізвище Чоботок, жив у XII столітті і помер ченцем Києво-Печерської Лаври близько 1188. Пам’ять за церковним календарем – 19 грудня ст. ст./1 січня нв. ст.

Походив він з простої селянської родини. У дитинстві та юності страждав паралічем, однак дивним чином був видужав. До постригу складався в княжої дружині і прославився військовими подвигами та небаченою силою. Почивають у Антонієвих печерах мощі преп. Іллі показують, що для свого часу він дійсно мав досить значні розміри і був на голову вище людини середнього зросту.

Він є головною дійовою особою не тільки наших билин, але і німецьких епічних поем XIII в., Заснованих на більш ранніх переказах. У них він представлений могутнім Вітязем, княжого роду Іллею Руським. Мощі преподобного не менш яскраво свідчать про яскраву військової біографії – крім глибокої округлої рани на лівій руці видно таке ж значне пошкодження в лівій області грудей. Створюється враження, що герой прикрив груди рукою, і ударом списа вона була прибитий до серця. Після цілком успішної військової кар’єри і, мабуть, внаслідок важкого поранення, Ілля приймає рішення закінчити свої дні ченцем і постригає у Феодосії монастир, нині Києво-Печерську лавру. Слід відзначити, що це цілком традиційний крок для православного воїна – змінити меч залізний на меч духовний і проводити дні в битві не за земні блага, а за небесні. Прп. Ілля – не перший і не останній воїн, що надійшов так. З наших співвітчизників можна в цьому зв’язку згадати великого полководця преп. Олександра Невського, а також професійних воїнів Пересвіту і Ослябю, проходили послух під початком преп. Сергія Радонезького і геройськи загиблих на Куликовому полі.

Відсутність у Києво-Печерському Патерику житія прп. Іллі побічно свідчить про те, що в чернечих подвиги святий воїн встиг провести не так багато часу. Це дає підставу припустити, що постриг Іллі Муромця припадав на час ігуменства преп. Полікарпа Києво-Печерського (1164-1182), і під керівництвом цього ж великого подвижника і відбувалося духовне зростання нового воїна Христового. Відомо, що преп. Полікарп користувався великою повагою з боку великого князя Ростислава Мстиславича. У Великий піст князь мав звичай кожне Неділя запрошувати до себе преподобного ігумена з дванадцятьма братами Феодосієвих обителі для душекорисно розмов. Цілком можливо, що одним з учасників цих бесід був і колишній славний вояк преп. Ілля.

Паломник XVIII століття (Леонтій) у своїх записках говорить:
“Відехом хороброго воїна Іллю Муромця, в нетління під покровом злотом; зростанням яко нинішні великі люди, рука в нього ліва пробита списом, язва вся знать; а права зображена хрещеним знаменням “.Мощі Іллі Муромця

За радянських час були зроблені великі зусилля по дехристиянізація образу преп. Іллі Муромця з метою перетворення його на “втілення народного ідеалу героя-воїна “. Так, наприклад, характерною чищенні піддався відомий епізод билини, коли до нерухомого Іллі Муромця приходять “старці каліки перехожі”, які у результаті і зціляють Іллю. Хто вони – в усіх радянських виданнях опущено. У дореволюційному ж виданні билини “каліки” – це Христос з двома апостолами.

У 1988 р. Міжвідомча комісія МОЗ УРСР провела експертизу мощей святого Іллі Муромця. Для отримання об’єктивних даних застосовувалася найсучасніша методика і надточна японська апаратура. Результати досліджень вражаючі. Визначено вік – 40-55 років, виявлені такі дефекти хребта, які дозволяють говорити про перенесення нашим героєм в юності паралічу кінцівок (строго у відповідності з житієм); встановлено, що причиною смерті стала велика рана в області серця. На жаль, датування загибелі була встановлена дуже приблизно – XI-XII ст.

Цікавий той факт, що преп. Ілля спочиває у молитовному положенні, склавши пальці правої руки так, як прийнято і тепер у Православній Церкві – три перші пальці разом, а два останніх пригнувши до долоні. У період боротьби зі старообрядницьких розколом (XVII-XIX ст.) Цей факт служив сильним доказом на користь трехперстного складання.

Ілля Муромець був офіційно канонізований у 1643 р. в числі ще шістдесяти дев’яти угодників Києво-Печерської Лаври.  

У наш час билинний образ Іллі Муромця як і раніше, привертає до себе увагу, в тому числі і серед нецерковних людей. Хочеться вірити, що при цьому за типажем непереможного воїна не буде розчинятися живе обличчя людини, щиро який присвячував всю свою життя і всі свої подвиги на славу Божу. Хотілося б навчитися від преп. Іллі дивної тверезості і розсудливості, завдяки якій ми змогли б, як і він, будучи великі і здатні в земних справах, не забувати і про Царство Небесне.

підготував АНТОН ВОЛОШИН

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук